Екосценарій "Як лис Микита ліс захищав"
Комунальний заклад «НВК «ЗОШ I-III ст. №13 – колегіум»
міста Ковеля»
ЯК ЛИС МИКИТА ЛІС ЗАХИЩАВ
Сценарій для екобригади «Паростки надії»
Сцена 1
Голос за сценою: Трапляються різні пригоди на світі,
До них потрапляють дорослі і діти.
Та кожна пригода – життєвий урок,
Що вам допоможе зробить вірний крок
Ліс, галявина(звуки лісу). Висять плакати: «Волинські ліси», «Обережно, дикі звірі!». Виходить Лісовик.
Лісник: (Оглядаючись навколо) Ну що за люди! Знову витоптали траву, порвали рідкісні квіти!Зробили справжнє сміттєзвалище у лісі! (Підходячи до купи плакатів, дерев'яних дощечок) Я розумію, у лісі ростуть дерева, але це ще не привід викидати сюди (дістає і показує) доски, щепки, фанерні щити!
Це ж можна переробити чи використати як паливо! Так ні! Спочатку викидають дерев'яний непотріб, а потім з пилкою крадуться лісом, щоб спиляти на дрова ялинку чи дубок.(В цей час, оглядаючись, за деревами крадеться Лис) І ніхто ж не задумується про те, що не тільки нищить дерево, а й руйнує дім для звірів, комах...
Чекайте, а це що? ( Придивляється за дерево, де ховається Лис. Той, побачивши, що його помітили, виходить, перебільшено щиро усміхаючись) А, це ти, рудий!
Лис (Улесливо, перебільшено-щиро): Здоровенькі були, пане Лісник!
Лісник (Суворо): І куди зібрався? Знову у місто?
Лис (Перебільшено-здивовано): Я? Та що ви! Я тут гуляю, дихаю свіжим повітрям (Звертаючись до глядачів, по-секрету) Бо у місті задихнутись можна – смог один!
Лісник (Суворо): Люди і так на вас полюють, а ти ще їх провокуєш своїми крадіжками!
Лис: Хто, я?? Люди з нас шкури деруть, що з червонокнижних, що із звичайних, знищують наш дім, рубають ліс, смітять…Та якби вони нам мстились, то на мене тільки й полювали б! А то ж нікому життя немає! Та я найсправедливіший з-поміж всіх!(Б'є себе в груди) Та я найчесніший звір!
Лісник: А не про тебе говорять: Хитрий Лис, хитрий Лис,
Хитрий Лис Микита,
Обманув, обманув, половину світу!
Лис: От вже наговорюють на чесного звіра! І не сором людям! То я вже піду.(Ховає за спиною мішок, але так, що це бачать глядачі)Щасливо зоставатись, пане Лісник!(Навшпиньках іде-крадеться за куліси)
Лісник: Піду і я, провірю дуброву. Може знову браконьєри наставили капканів, а там же норка європейська , живуть, вони в Червону книгу занесені!
Лісник іде зі сцени. З того боку, куди пішов Лис, спочатку чується голосне «кудкудах» і крики: «Ловіть його! Тримайте злодія!», а потім, оглядаючись, вискакує переляканий Лис.
Лис: Ой, рятуйте, всі, хто може! І куди ж котиться цей світ!?
В лісах полюють, у місті ловлять…
Тікаю звідусюд, не чую під собою ніг.
(Рішуче) Втечу у пущу, там не знайдуть.
Там вже давно живуть бобри, скопа,
І Зубр великий й заєць білий –
Останні червонокнижні звірі!
Сцена 2
Ліс. Галявина. На галявині – звірі: Зубр, Жаба, окремою групкою стоять і перемовляються про щось птахи: Журавель сірий і Лебідь малий. Всі чимось зайняті. З одного боку біля дерев купа гілок, якісь пеньки. Через них пробирається Лис.
Лис: Хто гілляччя наскладав? Я ледь очі не повибирав!
Хто тут ями вирив без лопати? Я міг лапи переламати!
Жаба: Захищаємось, як можем!
Журавель: Будь із нами, ти поможеш!
Зубр: Від браконьєрів вже життя немає, від них і пуща дика не сховає!
Лис: А що, і допоможу! Я вже дався людям узнаки! Хто з вас найсміливіший? Приєднуйтесь до мене!
Зубр: Найсміливіший…(Задумався) Мабуть…Заєць білий! Він вже давно тут у партизанах. От як винищили майже всіх, як занесли до Червоної книги – так і партизанить, ховається.
Жаба: Гов, косий! Де ти там? Виходь, свої!
З-за дерева, злякано озираючись, з'являється Заєць.
Заєць (Звертаючись до Їжака): Думаєш я ображусь на це прізвисько? Ну дивлюсь косо, бігаю косо…Та слава Богу, що косий! Бігав би прямо – давно б підстрелили! А так(задоволено) – не попадають!
Зубр: В тебе не поподають, бо на відміну від інших видів, маєш маленькі вуха – їх над травою не видно!
Заєць (гордо): Авжеж, адже я (піднімає вверх палець) Лепус тімідус, що значить Заєць білий. Я – аристократ серед зайців, але (зітхає) мене, як і мого друга, Їжака вухастого, вже занесено до Червоної книги!
Зубр (На вухо Лису, але так, щоб всі чули): Аристократія вимирає!
Заєць: (Войовничо) Помираємо, але не здаємося! (Далі – озирнувшись на звірів,злякано і невпевнено) Мабуть..
Журавель (сумно): Що помираємо, то таки правда. На межі зникнення наше птаство (за спиною – відеоряд волинських птахів, Журавель їх називає).
Жаба: Та й нам, земноводним, біда: на межі вимирання (за спиною – відеоряд волинських земноводних, Жаба їх називає).
Заєць: Я теж ховаюсь і мовчу, останніх в хижому роду лічу. Вже майже не зосталось (за спиною – відеоряд волинських звірів, Лис їх називає).
Вони хоч і ганяли мене, та як їх жаль…
Зубр: Всіх жаль! А надто тих, кого вже не вернути. (Зітхаючи) Ох, тури, тури, родичі мої бідні! Зосталась від вас одна назва річки – Турія, і хвилі її ваші сліди змили…
Лис: Та досить вже терпіти! Треба з цим вже щось робити! Хто зі мною? (Повертається до Жаби)
Жаба (подумавши): Ква, ква..Жаба…битися не буде. Бо її розтопчуть люди.(Дивиться на птахів)
Журавель: Нас, сірих журавлів, небагато зосталось – щось зо двадцять пар лише. Не можу я ризикувати, йти із людьми воювати. Я звідси взагалі незабаром емігрую: по-перше, осінь не за дверима, а по-друге – люди болота осушили, глухі ліси, де я селився, вирубали – де мені жити? (Рішуче)Ні, тільки еміграція! (Штовхає Лебедя)Нехай Лебідь малий іде, він теж в Червоній книзі вже давно!
Лебідь(ображено): А я тут взагалі по туристичній путівці! На Волині не гнізджусь, лише іноді відвідую Полісся, та й то вже екстрим: (розводить руками) стріляють!
Зубр: Я теж не піду. Ще з биком переплутають, у хлів заженуть. А не переплутають, то так уб’ють. А мені не можна вмирати: наш вид і так вже трьома копитами за межею зникнення.
Заєць: Ні, відкрито з людьми воювати не можна. Пропоную всім приєднуватись до моєї партизанської війни: вдень сидимо тихо, вночі гриземо стратегічні запаси ворога : моркву, буряк, капусту…
Лис (не дослухавши зайця, перебиває): Їж сам свою капусту! Я на таких харчах простягну лапи швидше, ніж з мого хвоста мисливці зроблять комірець! Я пропоную сміливо виступити проти ворога і бити його на його ж території – у місті. А наступ розпочати на головну твердиню (нахиляється, щось пише на одному із плакатів, потім показує. (Перевертає, видно напис «На курник!») От!
Я – Микита, хитрий лис,
Я за тим прийшов у ліс
Хто тут є, ставай у стрій,
Людям ми влаштуєм бій!
Щоб звірей не притіняли,
не ганяли, не вбивали!
Пісня
Звірі (разом): У людей рушниці, у людей собаки! Покажи нам приклад, ми тебе підтримаємо! Ти ж хитрий, везучий, тобі все вдається!
Лис: Добре. Чого не зробиш заради друзів!
Сцена 3
На сцені бочка з написом «Синя фарба», оголошення «У неділю відбудеться показ мод. У програмі -хутряні вироби з норки, лиса, ондатри, видри». За кулісами знову чути «кудкудах» «ловіть його», на сцену вибігає Лис, весь у пір'ї.
Лис(струшує з себе пір'я, оглядаючись, злякано): Ой, впіймають, ой уб’ють! І де ж його сховатись?
(Помічає бочку, підбігає, складає лапки в молитві): Порятуй, лісовик, щоб з очей я людських зник!(Ховається в бочці)
За сценою чути голоси: «Де він дівся?», «Таки втік рудий злодюга!»
Лис вилазить з бочки.
Лис: Ох, ледве врятувався! А це що? (Розглядає себе) Який я невезучий, який я нещасний, таке хутро, такий блиск! А білий кінчик хвостика! Мій інтелігентний вишуканий білий кінчик мого нещасного хвостика! (Підходить до оголошення, читає вголос) Де ж вони стільки хутра наберуть? Це вже знов у ліс полювати прийдуть! (Знову оглядає себе) Який я везучий, який я щасливий! Яке хутро! Нікому не треба буде! Піду поділюся новиною і планом порятунку з іншими!
(Співає, ідучи зі сцени) Хитрий Лис, хитрий Лис, хитрий Лис Микита, обманув, об хитрив половину світу!
Сцена 4
Ліс. Галявина. Звірі фарбують один одного. Лис походжає між ними, пензликим «додає останні штрихи».
Заєць(сумно): боюсь, таки зроблять з мене комірець...
Лис: І напишуть на ціннику: ексклюзив. Ти ж до Червоної книги занесений!
Заєць: Смієшся… А я от видру річкову недавно зустрів, так їй зовсім біда: річку отруїли, на березі капкани браконьєри розставили – хоч літати вчись!
Журавель: І в небі безмежному місця немає, хто зброю лиш має – у птаха стріляє.
Лис (підходячи до Зайця, задумано): Може, у червоний тебе пофарбувати? Це колір Червоної книги, та й ти – зникаючий вид…
Заєць: Ні, червоний здалеку видно. Впіймають.
Журавель: І, не дай Бог, відмиють. Люди – вони такі…
Зубр: Винахідливі! Придумали закони з захисту тварин – і самі їх не виконують.
Лис: А скільки організацій захищають природу – а ніхто їх не слухає!
Заєць: Знищують флору і фауну, вид за видом, - і не розуміють, що вслід за нами колись настане черга і їх виду – виду людей.
Звірі по черзі: «На світі ніхто і ніколи не зайвий»
Пісня «Всі, всі, всі, хто є на землі…»
Журавель: Один лісник нас захищає, один лісник про всіх нас дбає!
Заєць: Бо людина із совістю на світ народилась…
Зубр: А у інших де та совість ділась?
Лис: Сова – шипуха у містах і селах проживає, вона мудра, усе знає, хай в бум агах пошукає.
Ті ж і Сова з купою паперу.
Сова (поважно): Де людська совість – невідомо,
Але знайшла я документ,
В якому – імена знайомі,
Це дуже цінний пергамент.
Ці звірі зникли вже, пропали,
Назвемо їх, щоб пам’ятали…
Сова (читає під звук ………………):
Присутні схиляють голови.
Заєць: Ще трохи й нас в цей списочок добавлять. І що його робити? Як порятуватись? Боятись, бігати й ховатись?.. (Виправляє напис «Обережно дикі звірі» на «Обережно, дикі люди»)
Сова: Бумагу треба написати і попрохать нас захищати.
Коли дорослі нас не чують, то може, діти нас врятують!
Пісня «Не рубай тополю» (у виконанні звірів)
Виходить Лісник. Вірш «Прислухайтесь, як плачуть у небі лелеки» (під музичний супровід)
Всі виходять на сцену:
Все на землі, все треба берегти:
І птаха і звіра і оту травинку.
Не хизуйся тим, що цар природи ти,
Бо врешті ти – лише її частинка.