Екосценарій "Збереження первоцвітів і ранньоквітучих рослин України"
Комунальний заклад «НВК «ЗОШ I-III ст. №13 – колегіум»
міста Ковеля»
Збереження первоцвітів
і ранньоквітучих рослин України
Сценарій для екобригади «Паростки надії»
Всі учасники виходять на сцену.
Учень1 Впевненим кроком йдемо в майбутнє,
Боремось дружно всюди й завжди
За чисте повітря, за чисте довкілля,
За кожну рослину,за краплю води.
Учень 2 За маленький підсніжник, білоцвіт з сон-травою,
за шафран ми заступимось перед людьми.
Не зривай первоцвіти! Не нищи природу!
Залиш для нащадків дещицю краси!
Учень 3 Агітбригада «Паростки надії»
пропонує Вашій увазі виступ «Збережімо первоцвіти!»
Учень 1 Загрожує зникнення символам весни – первоцвітам.
Учень 2 Наш виступ – на їх захист.
Учень 3 Зігріймо теплом наших сердець кожну тендітну квітку!
Учень 1 Пам’ятайте! Відповідно до вимог Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рослинний світ», «Про Червону книгу України» первоцвіти охороняються законом.
Учень 2. Зрозумійте! Збирання первоцвітів дуже шкідливе для природи тим, що не дає можливості рослинам утворити насіння. Ушкоджуються сусідні квітки, ламаються стебла та бруньки, повністю нівечаться рослини. Зникнення однієї із них може призвести до порушення діяльності цілої екосистеми. Через це загине чимало комах і тварин.
Учень 3. Знайте! За останні роки до «Червоної книги» потрапили рослини, які донедавна були в природі у великій кількості: первоцвіт, ковила, лілія лісова, тюльпан, хвощ, півонія, пізньоцвіт та інші. Первоцвіти мають і естетичне, і практичне значення. Нектаром квітів ласують бджоли, джмелі, метелики, а мурашки з’їдають частину насіння.
Учень 1 Увага! Тривога! За інформацією прес-служби Держекоінспекції Волині, щовесни на території Волинської області й суміжних із нею областей великих обсягів набуває торгівля первоцвітами – ранньоквітучими весняними рослинами.
Учень 2 Небезпека!Масовий збір на продаж квітконосів рідкісних рослин призводить до послаблення, а у незначних за площею місцезростаннях – до повного виродження, а потім і вимирання популяції первоцвітів.
Починає звучати мелодія пісні «Білі лілеї» Н. Яремчука.
Демонструються слайди з первоцвітами, на слайдах їх назви. Слайди відкриваються написом: Серед стрімко зникаючих рідкісних первоцвітів усі види підсніжників, білоцвітів, сон-трави, диких тюльпанів, шафранів й добре відома нам черемша або цибуля ведмежа...)
На сцену виходить учень, виконує на мелодію «Білих лілей» пісню.
Пісня:
Мені здавалося, як первоцвіт зривав,
Що тих квіток у нас немало.
Якби ж я знав, що квіти ті
В Червону книгу майже всі
уже давним-давно попали.
А білі квіти у гаях цвіли- росли,
А білі квіти рвали всюди...
І важко плакали вони,
І важко плакали вони,
І важко плакали, мов люди.
І зникли із гаїв вони,
І зникли із гаїв вони,
Немов любов, що вже не буде.
Колись літа на білих конях пропливуть,
І над планетою промчаться,
Ці квіти вже не зацвітуть,
Ці квіти вже не зацвітуть,
Їх повернуть уже не вдасться.
Ой хто ж так ніжно первоцвітом їх назвав,
Немов признався у коханні?
Якби ж я знав, коли зривав,
Якби ж я знав, коли зривав,
Що людям тих квіток не стане...
Якби ж я знав, коли зривав,
Якби ж я знав, коли зривав,
Що ті квітки для нас останні!
Напис на останньому слайді червоним напис
«Здійснюючи торгівлю рідкісними та зникаючими видами рослин та їх частинами, громадяни порушують закони України. Порушниками вважають всіх, хто збирає, перевозить, продає або купляє первоцвіти.»
Драматичний етюд
Дія 1
Лісова галявина . на сцену виходять Охоронці природи. Звучить мелодія Чайковського «Пори року» - весняні мотиви.
Охоронці природи :Біля кожного кущика-первоцвіту
ми поставимо знак-застереження:
не рвіть, не знищуйте природу,
а дбайте про її захист й збереження.
(Ставлять таблички «Зупинись! Не знищуй первоцвіт!», «Зірваному підсніжнику – радітимеш день, а злочинцем станеш на все життя!», «Квітку, друже не зривай, лиш варвар нищить рідний край! »)
На зміну Охоронцям на галявину, скрадаючись і озираючись виходить товста жіночка у великій хустці, теплій шубі і великих рукавицях. В руках у неї кошик майже доверху наповнений первоцвітами.
Жінка: Нарешті пішли! Мало не замерзла, ховаючись за кущами… Це ж треба, переживають вони за збереження природи! Я, може, теж переживаю… Мені той первоцвіт всю зиму снився. Отак заплющу очі – і бачу: підсніжники, ще підсніжники…І все те на базар – і на продаж! От і сьогодні снилось: ліс, зима,завірюха, розгортаю сніг – а там…гроші, гроші, гроші… (Збирає підсніжники у і без того повний-повнісінький кошик, підсніжники з нього падають , одночасно примовляє): І це гроші, і це, і ще гривеник , та куди ж ти падаєш…
За діями Жінки спостерігають Лісовик та Мавка. Лісовик чує її слова і осудливо хитає головою.
Мавка: Хто це? Звідки вона тут, тату? Може, знову мачуха падчерицю за підсніжниками послала? Позвімо Братів-Місяців, нехай розтоплять сніги, допоможуть нещасній!
Лісовик: Що ти, Мавко! Придивись: де ти бачила таких падчериць? Вгодована так, що щоки от-от луснуть, шуба на ній з найтеплішого хутра, а підсніжники вона і без Дванадцятьох Місяців повний кошик відрила з-під заметів і далі, жадібна, рве первоцвіти. Даремно, доню, звати Братів-Місяців! Не сніги треба тут розтоплювати, а її серце, та боюсь, нікому не під силу це завдання.
Жінка і далі рве квіти. Бачачи, що кошик вже повний, починає ховати квіти в кишені шуби, потім на хвилину задумується, а далі знімає рукавиці і засовує квіти в них. Досить голосно при цьому бурмоче: І як це я не взяла другий кошик! То все чоловік: немає їх ще, немає! Шукати треба вміти, не лінуватися, нахилятися. Стільки грошей під ногами росте… Чистий прибуток! Ні садити, ні полоти, тільки зірви і продай! А я другий кошик не взяла! Нізащо не пробачу собі!
Мавка: Та навіщо ж їй так багато квітів, та ще й занесених до Червоної книги? Поглянь: (називає квіти) позривала, і анемони з корінням висмикнула, а підсніжники то й зовсім жменями хапає та все в кошик пхає! Минулого року тут закохана пара була – і та первоцвіту не нищила: тільки помилувалися, на їх тлі по фотографувалися і цього року обіцяли повернутися.
Лісовик: Повернутися-то вони повернуться, але помилуватися підсніжниками їм, мабуть, не вдасться. Після цього екскаватора в спідниці не те що первоцвіту – трави не зостанеться.
Мавка: То зробіть же щось, тату! Ви ж споконвіку чарами ліс від біди оберігаєте!
Лісовик: Та вже ж не стоятиму(до Жінки): Доброго здоров’я Вам!
Жінка: Яке там здоров’я! Руки геть змерзли на цьому морозі!
Лісовик: То одягніть рукавиці!
Жінка: Ще чого! У кожній з них підсніжників на гривень 15. І не подумаю.(Підозріло) А ви хто такий? (Далі з погрозою) Конкурент?
Лісовик: Та ні, до таких як ви, слава Богу, я не належу.
Я, жіночко, Лісовик,
Ліс оберігаю, бо надприродні (піднімає палець догори) сили маю,
тому й прошу я вас, благаю,
не нищить цвіт у нашім краю,
бо зникне хоч одна рослина –
то світ наш зблякне, радість згине…
Жінка(впевнено): Шановний пане екстрасенс!
Не меліть дурниці!
Ліс – громадський і галява теж,
Рвати буду, скільки знадобиться.
Що їм станеться, ти ба – зника рослина.
Тільки й бід! Заплачу зараз! Ждіть!
Виросло у лісі, є потреба –
Чи за стебла, чи за корінь – рвіть!
Лісовик(засмучено): Якби ж ви знали, як зміниться майбутнє без зірваних вами первоцвітів!
Жінка(зацікавлено): А ти й майбутнє передбачаєш? (До залу) Мабуть, таки справді екстрасенс! (До Лісовика): А мені майбутнє передбачиш? (Знову до залу) Хотілось би знати, скільки вторгую цієї весни.
Лісовик: Що ж, коли просите, дивіться…
Ідуть зі сцени. На екрані– напис: «Таким може бути наше майбутнє» і відеоряд кадрів зруйнованої природи. Демонстрація супроводжується сумною мелодією.
Дія 2
Вносять стіл. За столом Жінка в’яже. До неї з похиленою головою і щоденником у руках підходить син-учень.
Жінка: Що, знову двійка?! І знову з ботаніки? У кого ти лиш вдався, такий нетямущий! Що на цей раз?
Син(хлипаючи): Ми первоцвіт повинні були намалювати…
Жінка: То ти малювати у сьомому класі розучився?
Син: Чого це… Я намалював.
Жінка: А двійка тоді за що?
Син: Ну, мам, нам треба було по варіантах: першому малювати первоцвіт, другому - анемон, а третьому - підсніжник…
Я тих квітів у житті ж не бачив – вже років 20 як вони зникли, а уявити, незважаючи на пояснення підручника, було важко. Але тут згадав, що вчителька завжди казала, що у Сашка (він виконував перший варіант) і у Сергійка (той писав другий) буйна фантазія… (замовкає)
Жінка(вимогливо): І що?
Син: От і позичив трохи їх уяви… А Ольга Іванівна сказала, що це не первоцвіт, а гібрид з фільму жахів (Зітхає) І вліпила двійку…
Жінка: Це не тобі двійку поставили, а мені. Якби я колись заради наживи не винищувала первоцвіти, тобі не довелося б уявляти їх. Ти зміг би милуватися їх красою, насолоджуватися запахом…
Жінка і її син ідуть. Демонструється той же відеоряд у зворотньому напрямку і швидко.
На сцену виходять Лісовик та Мавка. Знову ліс, галява.
Жінка(дивлячись на свої руки, розгублено): То я, своїми руками, своє майбутнє і своєї дитини….НИЩУ? (До Лісовика): Простіть мені, я більше не буду…
Під весняну мелодію демонструється відеозапис розцвітаючих первоцвітів.
Мавка(під мелодію): Все ж розтало серце, проросла і у ньому любов до природи.
Лісовик(до Жінки): Як добре те, що Ви все зрозуміли, погано лиш, не всім у майбутнє дано зазирнути.
Мавка: Нічого, ті, хто це майбутнє творить, уже сьогодні дбає про довкілля. І серед них екозагін «Паростки надії»
На сцену виходять учні (В руках плакати: «Ми чекаємо на Вашу підтримку і розуміння»(Під написом – назви первоцвітів як підписи), «Подивись на подарунок нашими очима»(намальовані підсніжники, у яких із зрізів – краплини крові), «Ми - захисники флори» (учень зі щитом захищає квітку)
Учень 1 Нас об’єднала віра в те, що ми можемо зробити цей світ кращим.
Учень 2 Наше завдання – зберегти природу, фауну і флору,
Учень 3 Для мене
Учень 1 Для тебе
Учень 2 І всього народу!
Учень 3 Задля збереження першоцвітів наш загін (далі розповідь про досягнення загону щодо захисту природи) (Розповідь супроводжується слайдами)
Учень 1. Нехай і надалі у весняному лісі
Еритроній цвіте і дзвенить сон-трава,
Примула чарує, пролісок манить,
Анемона дібровна тремтить на вітрах.
Учень 2 Приходьмо у гості до кожної квітки,
Щоб в серце природа красою лилась,
І щоб первоцвіту ніжні пелюстки
Були для нащадків, а не лиш для нас.
Мавка: Озирніться: На Волині
Трав і квітів скрізь розмай.
І у цьому розмаїтті
Ти милуйся й пам’ятай:
Квіти – для душі окраса,
Їх, будь ласка, не зривай!
Пісня (мелодія «Черваної рути»)
Учень
Бачу я у лісах,
У дібровах зелених
Первоцвіт люди рвуть,
Нищать квіти даремно.
Та не треба нести
Мені квіти такії,
Захистить первоцвіт –
Ось про це мої мрії!
Учні разом
Ти первоцвіту
Не шукай по галявах,
Не зривай тої квітки,
Захищай, захищай!
Бо їх так мало
В Україні зосталось,
На Волині зосталось
Так і знай.