Сценарій виховного заходу "Відлуння Чорнобиля"

Відлуння Чорнобиля

Учень:1.......................................................

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль — попередження, набат,

Його уроки людство — не забуде.

 Мелодія (легка, повільна)

Ведучий 2:

    Чорнобиль — це невелике українське містечко. До трагедії — спокій­ний, доброзичливий світ. Була тепла українська весна. Відроджувалась і оновлювалась природа. Країна збиралася відзна­чати травневі свята. У місті атомників на Прип'яті спали безтурботним сном. Невеличке містечко Чор­нобиль купалося у зелені вишень та яблунь. Здавалось, тут у гармонії жила і краса поліської природи і сховані у бетоні чотири блоки АЕС.

(Мелодія замовкає)

Учень 2 ............................................................

Весна одягла барвисту, -

Шовком шиту сорочку.

Весна між Десною й Прип’яттю

І не думала навіть про смерть.

       Атом ще спав покірно –

       В реакторах і долонях.

       Ще не чули його загрози

      Поліські бори і вода.

І лиш земля відчула,

Як бється жилка в скронях,

Як вишумовує травами

Весна співуча і молода,

       І раптом – вибух, як сполох,

       І полум’я смертоносне,

       І вмить здригнулась планета

      На всіх полюсах Землі.

Відчули трава і дерево,

Що вже не вмиються росами, -

Як перед смертю, постали

Батьки і діти малі.

  Ведучий 1:

   Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Наче збулися пророчі слова Апо­каліпсису від Іоанна Богослова про зірку Полин (далі- голос за сценою). «За­сурмив третій Ангел, — і велика зоря спала з неба палаючим смолоскипом. І спала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тій полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повми­рали з води, бо згіркла вона...».

Ведучий 2:

    Біда розчинилася в дух­мяному повітрі, в білому цвітінні яблунь та абрикос, у воді криниць, у молоці корів, у всій красі зелені. Вона розчинилася у людях.

Ведучий 1:

    Ця трагедія  увійде в історію, в усі хроніки людства як незагоєна рана на тілі України. Надто дорого за­платили і ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану. Чотири літери ЧАЕС  стали символом трагедії, що торкнулася мільйонів, накрили їх крилом безжалісної радіації, пере­творюючи свої жертви на безпомічних людей.

  Удари метронома

Ведучий 2:

  0 першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурбот­ним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я.

Тривожна музика

   Дах вагою 1000 т  здійнявся у повітря, оголивши з'єднані канали, де мітилося ядерне паливо. Таких каналів було 1661. Їх можна по­рівняти з тисячею гармат, спрямова­них у небо. Випромінювання ядерних «гармат» було просто дивовижним, їхня енергія створила й вистрілила у небо величезною вогненною кулею. Зайнявся графіт, реактор став неке рованим і почав плавитися. Полум'я досягло висоти у 300 м. Оператори, що перебували усередині будинку, були приречені

На екрані напис – Оператори – 31 чоловік. (в перервах між написами – фото реактора ЧАЕС)

Ведучий 1:

    По всьому комплексі АЕС пролунали сирени три воги, попереджаючи  робітників й інженерів, які перебували в інших І енергоблоках.

На екрані напис – Робітники і інженери – 4500 осіб.

За кілька кілометрів від місця катастро­фи — перелякане населення Прип'яті спостерігало за гігантським феєрверком. вогню на висоті 1,5 кілометра. Дрібні розпечені радіоактивні уламки високо здіймалися в нічне небо, вітер розносив їх по всій окрузі, заражаючи радіацією величезну те­риторію на стику меж Росії, України та Білорусії.

Ведучий 2:

      Реактор продовжував горіти, а в цей час рятувальні команди витягали трупи з-під уламків і термі­ново відвозили опромінених. До 6-ї години 26 квітня було госпіталізова­но 108 чол., а протягом дня ще 26 — із числа обстежених. Того ж дня  237  чоловік  були терміново госпіта­лізовані до Києва і Москви. Спроби пожежних, чиї ноги потопали в роз­плавленому бітумі, боротися з вогнем не давали результатів.

У Чорнобиль були послані радянські солдати, пожежники, будівельні екс­перти та інші.

На екрані напис – Група «ліквідаторів» – 600 тис. чоловік

 Тривожна музика стихає

Ведучий 1:

    Героями, як відомо, не народжуються. Ними стають. У Чор­нобилі не проходила лінія фронту і не свистіли кулі, але воїнами, героями були всі — пожежні і водії, механіза­тори і будівельники, медики і дозиметристи, енергетики і хіміки, солдати і офіцери. В атомні дні і ночі вони не думали про себе, вони думали, щоб врятувати нас.

Учень 3........................................................................

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші батьки на війні.

               Не залишили пости,

              Мужньо стояли на герці.

             Пам'ятник їм вознести

              Треба у кожному серці.

Ведучий 2:

    Вибух реактора на ЧАЕС квітневої вночі 1986 року міг би стати останнім для України, якби у вогонь па­лаючого реактора не кинулися прип'ятські пожежні, жертвуючи собою. Потім їх, спалених радіацією, замінили інші, а потім рахунок тим, хто захищав цю землю, пішов на тисячі, на десяти тисяч. І ім'я їм — ліквідатори.

Учень : 4.........................................................................................

Ви заступили собою

Світ, що малий, що дорослий. (На екрані - покинуте місто Прип'ять).

Світ з посивілим житом,

З цвітом і гроном калини,

З вічним дитячим сміхом,

Що на вустах батьківщини.

Світ — із лугами, лісами,

З ріками і зорею,

З чистими небесами

Над скупаною землею.

І віддали все, що мали:

Життя — що одне в людини.

Вірю, що ви врятували

Долю моєї дитини.

Ведучий 1:  Подвиг ліквідаторів врятував мільйони людей. Та не всіх.

На екрані напис – Смерть 35  тисяч людей пов'язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Ведучий 2: Кожне покоління повинне пам’ятати про страшну техногенну катастрофу, яка назавжди змінила цей ще донедавна безпечний світ. Кожен – це ти і я.

Ведучий 1:  Це ми не повинні допустити повторення страшної трагедії, ми з вами!

Учень 5........................................................................

Впала з неба додолу потривожена

Ангелом зірка.

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь.

На душі стало сумно, на устах стало

солоно-гірко,

Бо чорнобиль-трава — то полин.

Чом же ти, Україно, материнська

вербова колиска,

               Знов така мовчазна, мов обпалена

груша стоїш?

               І течуть твої сльози, і болять твої рани

так близько.

Чом не просиш у Бога здоров'я для діток своїх?

 Ти завжди була з Богом, не нужденна

ні хлібом, ні сіллю.

               Як же ти допустила, щоб скалічили

душу твою?

                 Впала з неба зоря, покотилась

Чорнобильська зірка...

                Сіра осінь прийде, готуватись

до вічності треба,

 І петля радіації стягує шию твою.

Встань, моя Україно, простягни свої руки

до неба,

            Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

Удари метронома

Ведучий 2: : Пам'ять тих, хто загинув, захищаючи від страшної біди всіх нас просимо вшанувати хвилиною мовчання

Удари метронома стихають